Тільки разом з батьками , спільними зусиллями ,

  вчителі можуть дати дітям велике людське щастя .

        В. А. Сухомлинський

              Людина народжується не для того, щоб безслідно зникнути нікому невідомою порошинкою. Людина народжується для того, щоб залишити по собі слід вічний. Людина залишає себе перш за все в людині. В цьому наше безсмертя.

            Ви, шановні батьки, живете для того, щоб відобразити себе у сині чи доньці, щоб жити в їх прагненнях і праці. У цьому високе щастя й сенс життя. Якщо ви хочете залишитися у серці людському — виховуйте своїх дітей.

           Виховання людини — важливий обов'язок кожного. Наші батьки уповноважені суспільством виховати майбутнього громадянина України, вони несуть відповідальність перед суспільством. І на цьому заснований їхній батьківський авторитет, влада в очах своїх дітей.

            Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя. А щастя дитини — це і спокійний вогонь, який дає тепло та їжу, але вогонь цей може перетворитися і в катастрофічну пожежу. Усе залежить від того, як ви керуєте вогнем, дорогі батьки. В мудрості бути кочегаром цього вогнища — уся мудрість виховання. Але все ж наш вихованець — дитина, як сказав В. О. Сухомлинський: «Щоб мати доступ до дивного палацу, ім'я якому дитинство, ми повинні перевтілюватися, ставати якоюсь мірою і дитиною. Тільки за цієї умови нам буде доступна мудра влада над дитиною. Тільки за цієї умови діти не дивитимуться на нас, як на істот, що випадково потрапили в їхній палац, як на сторожів, що охороняють їх дитячий світ, — байдужих сторожів, яким усе одно, що робиться в дивному палаці — в дитинстві».

          Є у Достоєвського прекрасні слова: «Увійдімо до залу суду з думкою про те, що ми винні». Увійдімо в дивний світ дитинства з гарячим серцем, в якому живе, б'ється пульс дитячого життя. Не подумайте, батьки, що світ дитинства — це ідеальний світ. Я прекрасно розумію, що дитинство твориться з того, що ми, дорослі, залишаємо у своїх дітях. Але саме тому, що дитина — ніжний пагін, слабенька гілочка, яка стане могутнім деревом, дитинство й вимагає особливої турботи, ніжності, обережності.

         Мудрість влади батька й матері — це передусім їх здатність усе зрозуміти. І якщо ви хочете увійти до дивного палацу дитинства, то зрозумійте насамперед ту істину, що в дитини ніколи не буває прагнення навмисне чинити зло.